Тема. АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ

МЕТА: Ознайомити учнів з   традиціями українського народу, виховувати повагу і любов до народної пісні, народної творчості; вчити розуміти значущість того, що створено народом; розвивати інтерес до рідної землі ,творчі здібності, артистичність.

Обладнання: рушники, квіти.Макет української хати, стіл, накритий скатертиною, українські страви, біля столу – лава.

                                                              ХІД ЗАХОДУ
Ведуча:
                 Україна. Золота, чарівна сторона. Земля уквітчана квітами, закосичена зеленню. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою палку любов до краю, де народилися і живуть. У глибини століть сягає історія нашого народу. Пізнати нам її допомагають квіти. А ще народна творчість, зокрема мелодійні пісні і думи, барвисті коломийки та ліричні хороводи, чарівний, фантастичний світ казок.
                 У нас здавна є традиція така – воду брати з чистої криниці. Муку з ярої пшениці. Руками добрими замісити і гостей на свято запросити.
                 Отже, нехай сьогоднішній вечір ще раз покаже вам, дорогі друзі, розум, мудрість, щедрість, гумор нашого талановитого народу.
Запрошуємо вас на українські вечорниці.



1.  
Добрий вечір, любі друзі,
Просимо вас до світлиці!
Будем разом святкувать
Наші вечорниці.
2.  
Поспішайте, дівчатонька,
Все приготувати,
Бо вже час нам на Андрія
Хлопців зустрічати!

Ведуча. Серед осінньо-зимових свят виділяється, мабуть, найцікавіше - день Андрія Первозванного, чи, як його ще називають у народі, Калита. Свято припадає на 13 грудня і є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукали себе пару для майбутнього подружнього життя. До прийняття християнства свято називали Калитою. Потім первісна назва була замінена на свято Андрія Первозванного.

               За стародавньою християнською легендою апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в Царгороді, на побережжі Чорного моря та околицях Києва. В староукраїнському літописі, що датується XIII століттям, знаходимо такий переказ: "Андрій навчався у Синопі. Коли прийшов до Корсуня, побачив, що з Корсуня близько до Дніпрового гирла. І пішов у Дніпрове гирло. Відтіль поплив вгору Дніпром, став під горами на його березі. Вставши вранці, сказав до учнів, що були з ним: "Чи ви бачите ці гори? На цих горах засяє ласка Божа і буде великий город, і Бог збудує багато церков". І вийшов на ці гори, поблагословив учнів своїх і поставив хрест, і, помолившись Богові, зійшов із цієї гори, де опісля був Київ. І поплив угору Дніпром...".

                 Таким чином, як переповідає переказ, апостол Андрій першим приніс християнську віру в Київ. Там на честь святого Андрія Первозванного і з'явилось свято.

                  Звичаї та обряди в день цього святого мають дохристиянський характер: ворожіння, заклинання, ритуальне кусання калити (коржа з білого борошна).

(Прибрана світлиця. На столі глечики, миски з їжею.)

 Господиня. Господи, господи! Як подумаєш, коли це ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, так аж тини тріщать. А тепер... От чекають, поки ніч настане. Ні, що не кажіть, а світ змінився. Ось, хоч би хлопці, які ж вони тепер? Тьху на їх хист, та й годі! Чи такі були колись? Як налетять, було, так що орли-соколи! А зараз що? Потопче на одному місці, повихиляється, покорчиться, якби його судороги схопили, а ти навіть не відчула, що в руках хлопця побувала...
От скоро треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой-ой-ой, куди це все подівалось? А, хоч заспіваю пісню згадаю молодість.
(Співає пісню.) ПІСНЯ « ОЙ, ЗЕЛЕНЕ ЖИТО, ЗЕЛЕНЕ…»
(Хтось починає стукати в двері. Чути сміх. Господиня схоплюється з місця, бере в руки хліб на рушнику, який лежав на столі.)

1-а дівчина
Добрий вечір вашій хаті, уклін господині!
Чи веселі вечорниці у нас на Вкраїні?

2-а дівчина
Добрий вечір вам, господине, і вам, молодиці.
Чули, що в оцій хаті будуть вечорниці?

Господиня. Добрий вечір, добрий вечір, любі гості! Просимо, просимо.
Аби щастя було в хаті,
Аби ми були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі!
В нашій хаті ради гостям!
(Дівчата сідають на лавках біля столу.)

3-я дівчина. А які пахощі! Напевно, щось смачне.

(Хапають все зі столу.)

4-а дівчина. Годі-бо, дівчата, почекаймо на хлопців. А ви паніматко, чому сумні, самі співаєте?

Господиня. А то ж сама. А ви б хотіли, цокотухи, щоб на вас уже тут хлопці чекали, в танок взяли, розвеселили! Гай-гай! Минув той час.

5-а дівчина. Дівчата, а ми самі почнемо вечорниці, нехай їх завидки беруть. Починаймо пісню.

СПІВАЮТЬ « ОЙ, У ВИШНЕВОМУ САДУ»

1 ДІВЧИНА: Ой, дівчата, щось за дверима грюкнуло!
2 ДІВЧИНА: То, мабуть, хлопці бешкетують.

        ВИХОДЯТЬ ЗА ДВЕРІ. ЗАШТОВХУЮТЬ ДО СВІТЛИЦІ ХЛОПЦЯ.

3 ДІВЧИНА: Та це ж Василь! Він хотів двері підперти і віника до стріхи прив’язав !
4 ДІВЧИНА: А давайте його сажею вимажемо!

ХЛОПЕЦЬ: Ой, відпустіть мене! Що хочете зроблю!

ДІВЧИНА: Ану відгадай  загадку: Не дід, а з бородою, не бик, а з рогами, не корова, а доїться?
ХЛОПЕЦЬ: Коза!

ДІВЧИНА: Добре, а така: стоїть півень над водою з червоною бородою?
ХЛОПЕЦЬ: Калина!

ДІВЧИНА: А ще таку : біле, як сорочка, пухнасте, як квочка?
ХЛОПЕЦЬ (чухає потилицю): не знаю.
 ДІВЧАТА: Ех ти, та це ж сніг!
    (ЗНОВУ ХОЧУТЬ ВИМАЗАТИ ЙОГО САЖЕЮ)

ХЛОПЕЦЬ: не карайте мене! Краще відпустіть, а я вам хлопців приведу, повеселимося!
ДІВЧАТА: правду кажеш?
ХЛОПЕЦЬ: Їй-богу, не підведу!

Оксана. Дівчата, що я вам скажу – і не повірите.

Соломія. Та що там вже, говори.

Оксана. Я вчора Михайла – тітки Орисі, що біля ферми живе, внука з міста бачила так близько, як оце зараз вас бачу.

Соломія. Та що там бачила. Я з ним навіть говорила, як оце зараз із вами говорю.

Проня. А я з ним навіть цілувалася, як оце зараз із вами…. Ні, це було зовсім інакше. (Всі сміються)

Оксана. Брешеш, не цілувалася.

Проня . Це я брешу? ! Та ти мені просто заздриш!!!

Оксана . Це я заздрю?

Соломія . Дівчата, перестаньте сперечатися. Ви знаєте, якщо мені Петро сьогодні не освідчиться, то я собі щось зроблю.

Проня . Нічого ти собі не зробиш.

Соломія . Це я не зроблю?! Та я собі знаєш що зроблю!!! Я собі нову зачіску зроблю!!! Я на потилиці його ім’я вистрижу!

Оксана . А мій Степан, якщо до мене не підійде, то я на себе руки накладу.

Соломія . Як накладеш?!

Оксана . Як – як, ось так. (кладе руки собі на голову) (Всі сміються)

Проня . Слухайте, дівчатонька, а може, щоб Михайло звернув на мене свій погляд, мені пластичну операцію зробити?

Соломія . Та на твою операцію в усій Україні пластилину не вистачить..(сміються)

Господиня. Та вистачить, дівчата, вже про хлопців говорити. Давайте ліпше заспіваємо.

Співають пісню «Цвіте терен»

Донька . І де ж це наші хлопці поділися? Чому їх так довго немає?

(Стукіт. Входять хлопці під укр.. нар пісню «Їхав , їхав козак містом»)

1 хлопець. Дівчата, пустіть до хати.

1 дівчина. Гарненько попросіть.

2 хлопець. Пустіть, кажемо, до хати. (стукає)

3 хлопець.  Пустіть до хати.

2 дівчина. Не пустимо у хату, дуже вже вас багато.

1 хлопець. Пустіть ліпше, бо буде гірше.

2 дівчина. Ми як візьмемо рогатини, поламаємо ваші спини.

2 хлопець. (Злякано). Дівчатонька, голуб’ятонька, ми прийшли не битися, ми прийшли миритися.

3 хлопець. І гостинці принесли, і нові способи гадання вивідали у старих людей.

2 дівчина . Ну, тоді просимо до хати.

1-хлопець :А чим будете нас пригощати?

1 дівчина :Бач, що захотіли!Не встигли прийти , а вже хочуть щоб їх пригощали

2-й хлопець: АААА! Напевно ви не вмієте нічого робити?

3-й  хлопець: І вареників не вмієте ліпити!

Дівчата разом : Це ми не вміємо?

Звучить пісня «А мій милий вареничків хоче»

(Дівчата роздають вареники глядачам)

1 дівчина.Їжте вареники обережно, бо всередині вас чекає сюрприз.

(Пригощає хлопців варениками)

2 дівчина. Ой, а у моєму варенику в середині гроші. Напевно , багатою буду.

3 дівчина. А у мене – вареник із сіллю – смачна начинка. (Сміється)

Господиня. Дівчата, почастуйте варениками хлопців!

(Бере вареник  і підходить до хлопця)

1-а дівчина :З’їж, Андрійку вареник,

Він дуже смачненький,

А у нього всередині

Сирочок дрібненький.

1-й Хлопець :  (Кусає вареник і кривиться)

Чи ти, дівчино, зроду-віку

Вареників не їла,

Що ти свої вареники

Клоччям начинила?

Нехай тебе лихий знає

З цими варениками,

Ти би краще розкидала їх помежи  псами.

2-й хлопець: А у мене з перцем вареник, але вже смачненький, гостренький, в саме серце запік, як твої очі, Уляно.

2-а дівчина : Чи то й справді мої очі тобі так допікають?

2-й хлопець : Ні, але я без них жити не можу. Все б дивився, як у криницю бездонну і глибоку.

1-а дівчина. Тітонько, а як колись Андріїв вечір святкували? Господиня. У цей вечір дівчата робили різні гадання: яка доля
чекає, хто буде її суджений, коли вийде заміж...

2-а дівчина. А хіба можна вгадати свою долю?

3-я дівчина. Не вірю я в ці гадання.

4-а дівчина. А ви колись гадали, тьотю?
Господиня. Авжеж, пам'ятаю, як напекла коржів та закликали собаку небіжки Варвари (царство їй небесне), так він зразу мого й злизав. Так ото я й вийшла заміж за свого Петра.

3-я дівчина. А давайте погадаємо на тарілках. Мені баба розказувала. Під тарілки кладеться мірта, перстень, ключ, лялька.
Господиня. Дівчата! А тепер йдіть і вгадуйте свою долю.

4-а дівчина
Мірта - ще походиш в дівках.
Лялька - зрадить тебе твій милий.
Ключі - бути тебе господинею.
Перстень - скоро буде весілля.

5-а дівчина. А зараз хлопці, ворожіння для вас. У миску з водою кидають свій перстень, задумують бажання, і якщо дістануть зубами, то бажання збудеться! Хто хоче спробувати? Йдіть, хлопці.

Господиня. А за мого дівування були такі, що викликали духів.

1-а дівчина. А як то можна викликати духа? Мабуть, злий приходить?

Господиня. О 12 годині ночі ставали перед дзеркалом, запалювали свічку, робили певні рухи свічкою і говорили: "Суджений, ряджений, явись до мене, жаданий". І в дзеркалі з'являється образ хлопця.

2-а дівчина. А голос було чути? Чи нічого не говорив?
Господиня. Були й такі, що голос чули. Запитає дівчина, чи
скоро заміж вийде, а голос промовляє: "Вийдеш!". А голос такий густий, наче з-під землі.

3-я дівчина. Ой, як страшно, аж волосся дибки стає.

Господиня. Та цур йому. Це сам сатана виходить, не при хаті
згадуючи (хреститься). Я вам краще щось веселеньке розкажу.
(Розказує.)
(Входить баба Палажка.)

Баба Палажка. А з мого дівування гадали так: при свічці палили папір і на стіні відбивались різні видіння.

4-а дівчина. А що ви тоді побачили?
Баба Палажка. Пам'ятаю, як сьогодні, підпалили ми папір і чекаємо, в що перетвориться. Загас папір, я бачу - переді мною - замок великий на горі, а кругом густо дерев. А з гори, себто з того замку, на коні їде вершник, так і напливає на мене. І молодець стрункий такий. Хоч я і не вірила в ці гадання, але зі своїм Петром добре живемо.

5-а дівчина. Дівчата, давайте погадаємо й ми.
(Одна дівчина приносить свічку, папір зминають, кладуть на тарілки, запалюють свічку, гасять світла. Дівчата підпалюють кожна свій папір.)

Баба Палажка (підходить до дівчат). Ой дивний у тебе малюнок відбився. Що це: наче карета гарна, ніби казкова. Це твій наречений, їде лісом... Мабуть, чужий буде, не з нашого села.

1-а дівчина. Дівчата, а в мене світлиця, бачите, наче два вікна, стіл, а за столом двоє.
2-а дівчина. То ти, напевно, з Іваном, тітки Василини сином.
3-я дівчина. Що до нього щовечора виходиш (всі сміються). А що це означає?

Баба Палажка. Не що інше, як козак молодий, та ще й з шаблею.

4-а дівчина. Точнісінький Микита, бо дуже товстий.
(Усі сміються.)

5-а дівчина. Та то замість шаблі палиця, щоб твого собаку одгонять.
(Сміються.)

1-а дівчина. Ой, лишенько! Дівчата, нема нічого, одна темна пляма.

2-а дівчина. Та це ж скриня.

3-я дівчина. Ой, тільки не видно, чи повна.

4-а дівчина. Звісно, що повна, будеш багата.

2-й хлопець. Дівчатонька, досить ворожити, краще заспівайте, а ми вам поможемо.
(Співають.) Українська народна пісня «Ой на горі два дубки…»

1-й хлопець:А чим же ще будуте нас пригощати, невже тільки варениками?

1 дівчина. Та ні , чому ж, ми ще пекли калиту!   Які ж вечорниці без поїдання калити?

5-а дівчина. Після ворожіння корж розламують і роздають присутнім зі словами "Калита, калита, солодка була. Тепер ми її з'їли, за нареченим полетіли".

Хлопець.Дівчино Оксано! Відгадай загадку.
Як вгадаєш, вийдеш заміж.
Не вгадаєш - погуляєш.
(Хлопці загадують загадки, ті не можуть їх відгадати.)

5-й хлопець. Погуляйте ще, дівчата. А то дуже заміж хочете.
Господиня. Дівчата! А я знаю, котра заміж швидше вийде. Ану, роззувайтеся. Хлопці, допоможіть.
(Переставляють чоботи до порога: чий перший стане на поріг, та перша заміж вийде.)

1-а дівчина. Досить сидіти, хлопці, йдемо ще звірточки познімаємо.

2-й хлопець. Дякуємо господині за теплу хату, а молодим дівчатам - за стіл багатий, за свято, де гостей багато.
Господиня. Дівчатка, як підете до дому і дійдете до перехрестя двох доріг, то запитуйте у зустрічних чоловіків їхні імена. За повір'ям, ім'я першого зустрічного буде ім'ям судженого. І ще не забудьте взяти із собою по дві ложки - завтра мені повернете. Як підете до того перехрестя, вдарте об ложку і кричіть: "Загавкай, собачко, і завий, завий, сірий вовче".
А потім голосно скажіть: "Суджений, прийди до мене". Якщо почуєте сміх, крики, то це знаменує добру долю. Дівчата, запам'ятайте що сни на Андрія - віщі. Спати лягайте не там, де завжди. Під ліжко поставте на ніч миску з водою, покриту зверху соломинкою, або дощечкою, що імітує місток. У сні побачите судженого, який вас і переведе через цій місток.

Ведуча. Дорогі друзі! Ми раді, що сьогодні не було байдужих, що наші вечорниці допомогли вам оцінити скарби нашого талановитого українського народу.